Вістун

Дмитро Тась

Гудуть далекі пароплави,
Маячать сині кораблі…
На тлі червоному заграви
Вістун з далекої землі!..
Вістун – палій, вістун – сновида
Крізь сон запалить смолоскип!
Гей, хто йому на зустріч вийде
На білий берег, жовтий схід?..
Ущухли щойно грізні бурі,
Плазують змії із печер…
За обрій рушать хмари хмурі
Зігнувши обриси химер!
Вмирають білії сузір’я
В кривавих пазурях заграв…
– Зійду один я на узірря
До кажанів, до чорних трав!..
Зійду на круч могутні груди…
З-під бур, з побитих кораблів,
О, знаю, швидко вже прибуде
Вістун з далекої землі!..

Про вірш

«Вістун» Дмитро Тась: Гудуть далекі пароплави, Маячать сині кораблі…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети