Жінка

Григорій Чубай

Сумна жінка яка не чекає нікого
Яка лежить горілиць на березі річки
Сумна жінка яка думає про воду річчину
Що до моря тече
Вона сама стає річкою поволі
Якось дивно плюскотить на піску
Риби аж вистромлюють голови
Аби те диво загледітити
Білую річку що берега жодного не має
І тече її волосся невідомо куди
І тече її тіло невідомо куди

Про вірш

«Жінка» Григорій Чубай: Сумна жінка яка не чекає нікого Яка лежить горілиць на березі річки Сумна жінка яка думає…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Сумна жінка яка не чекає нікого Яка лежить…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: воля · лірика · людська доля

Усі поети