Хлопчик-Фіґурка… (скорочено)

Ігор Калинець

Ганнуся їхала додому трамваєм і намалювала на вікні пальчиком чоловічка в окулярах. Коли дівчинка виходила, почула, що Хлопчик-Фіґурка (далі скорочено будемо називати його Ха-еФ) просить її взяти його із собою. Дівчинка здивувалася, але взяла хлопчика в ранець, і він поселився там в альбомі для малювання.

Гануся згадала про Ха-еФа тільки тоді, як учитель поставив хлопчика знак питання. Ха-еФ запишався і подумав, що це йому таємничості, отже, треба придумати загадкову історію.

Попросив у дівчинки її зошит, ручку та її почерк. На уроці української мови Ганнуся виявила, що там у неї написана автобіографія Ха-еФа.

Ха-еФ розповідав, що походить з далекої планети Хвіґурія, де живуть на скляних стінах. З часом жителів стало так багато, що довелося відправлятися на інші планети, наприклад, на Землю.

Учительці сподобався твір, а Ганнусі ніяково було сказати, що писала не вона.

Дітям було задано додому скласти оповідання на вільну тему, й Соломійка попросила у Ганнусі її Ха-еФа для натхнення. Наступного дня і в Соломійчиному зошиті було оповідання “Мій другий життєпис”, у якому розповідалося про те, що Хлопчик-Фіґурка був Намальований на стіні в печері, де люди ховалися від нападів татар. Малий Івасик водив по фігурці пальцем, і до нього перейшла мудрість жерців-волхвів. Виріс, став жити в монастирі, писати розумні книги й вирізати малюнки на дошках.

Ха-еФ пішов разом з дітьми, які відвідали печеру у Львові. Учителька поставила Соломійці за цей твір “гарно” із знаком оклику..

На перерві дівчата вирішили малюнок з Ха-еФом покласти Богданкові у портфель.

Богданко довго не брався за уроки, тому не бачив Ха-еФа й дуже цінувався, почувши його голос. Хлопці посперечалися, хто краще і грає на комп’ютері, почали грати й Ха-еФ програв, тому одержав завдання написати оповідання.

У його третьому життєписі йшлося про те, що Хлопчик-Фіґурка жив у пам’яті комп’ютера і боявся, що його може з’їсти вірус. Тоді хлопчик Богданко попросив татка, щоб той видрукував Хлопчика-Фігурку на папері. Обвів його кольоровими олівцями, і тепер Ха-еФ мандрує по світу, задоволений сам собою.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Фантастичне оповідання про мандри Хлопчика-Фігурки (Ха-еФа) веде нас і на іншу планету, і в печеру давньої людини, і знайомить із найновішим технічним досягненням — комп’ютером. Разом із ти розповідає про літературні жанри — історичні, пригодницькі, фантастичні твори, про те, як добре бути розумним, старанним школярем, отримувати задоволення від своєї праці.

стислі перекази творів української літератури

Про вірш

Живописна поетична картина української природи, сповнена тонких колористичних деталей та світлої елегійної задуми.

Історія

Поезія належить до багатого доробку автора (Ігор Калинець), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.

У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.

Форма

Метрична структура: модерний верлібр та авангардний акцентний вірш. Вільний, асоціативний ритм із несподіваними синтаксичними розривами та паузами.

Астрофічна композиція з графічним акцентуванням внутрішніх асоціацій. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.

Як читати

Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Ганнуся їхала додому трамваєм і намалювала на вікні пальчиком чоловічка в окулярах. Коли дівчинка виходила, почула, що Хлопчик-Фіґурка (далі скорочено будемо називати його Ха-еФ) просить її взяти його із собою. Дівчинка здивувалася, але взяла хлопчика в ранець, і він поселився там в альбомі для малювання»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.

У кульмінації («Ха-еФ пішов разом з дітьми, які відвідали печеру у Львові. Учителька поставила Соломійці за цей твір “гарно” із знаком оклику») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.

Фінал вірша («стислі перекази творів української літератури») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.

Теми: українська поезія · пейзажна лірика · філософія серця · краса і гармонія

Усі поети