Осіннє...
Лебідь Максим
На обрії – дзвіниця,
Мов хтось дулю скрутив небу, —
І небо злиться,
Плаче: – Не треба!
В хаті вогке віконце —
На дворі багнюка, свині…
(І вірші?.. сон це?!)
…та крик гусиний.
На зжовклу толоку
Тягнуться гуси з двору —
І так щороку
В осінню пору.
Скрізь по вулицях ріки,
Місто – велика калюжа,
Душею нездужа,
Весна – їй ліки.
Про вірш
«Осіннє...» Лебідь Максим: На обрії – дзвіниця, Мов хтось дулю скрутив небу, — І небо злиться, Плаче: – Не треба!
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.
Теми: місто · природа · пори року