Бачить — не бачить…

Леонід Глібов

Бачить — не бачить,
Чути — не чує,
Мовчки говорить,
Добре мудрує.
Кривду соромить,
Правди навчає,
Часом жартує,
Смішки справляє,—
Люба розмова;
Дай, боже, діти,
З нею довіку
Знаться-дружити.

Хто ж то такая
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартовлива?
Як не вгадали,
Стану в пригоді,
Річ коротенька:
Книжка, та й годі.

1891

Про вірш

«Бачить — не бачить…» Леонід Глібов: Бачить — не бачить, Чути — не чує, Мовчки говорить, Добре мудрує.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: кохання · лірика · людська доля

Усі поети