Гімн української громади Луганська
Микола Байдюк
Хоч усі й говорять,
Що не є столиця ми,
Та Вкраїнське сонце
З наших піль встає.
Будьмо українцями!
Будьмо українцями!
(Тільки пам’ятаймо де ми є)
В нашої громади
Надстійка позиція.
Хто спокійно каже,
Хто у груди б’є:
Будьмо українцями!
Будьмо українцями!
(Тільки пам’ятаймо де ми є)
Ні за що ми не підем
Манівцями ницими,
Ліпше компроміси:
Кожному своє.
Будьмо українцями!
Будьмо українцями!
(Тільки пам’ятаймо де ми є)
Хто схотів би жити
Мріями — дурницями:
Груба наша дійсність
Враз перекує
Будьмо українцями!
Будьмо українцями!
(Тільки пам’ятаймо де ми є)
Мова українська —
Наша таїсниця є.
А російська… так… шир-
вжитком лиш стає.
Будьмо українцями!
Будьмо українцями!
(Тільки пам’ятаймо де ми є)
Школами, заводами
Вузами й крамницями
Пройдемо — предтечі
Не далі фойє.
Будьмо українцями!
Будьмо українцями!
(Тільки пам’ятаймо де ми є)
Тож ставаймо в лави
З осяйними лицями
Гасло наше мужнє
Сили нам дає:
Будьмо українцями!
Будьмо українцями!
(Тільки пам’ятаймо де ми є).
Микола Байдюк
Про вірш
Філософський роздум про незворотний рух часу, таїну людського буття та пошук духовної рівноваги серед життєвих бур.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Микола Байдюк), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: наспівний чотиристопний хорей. Фольклорно-романсовий наспівний хорей із виразною пісенною мелодикою.
Стрункі катрени з чергуванням відкритих і закритих рим. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Хоч усі й говорять»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Враз перекує») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («автор: Микола Байдюк») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · краса і гармонія · поетичне світовідчуття · внутрішній світ