Березка

Микола Костомаров

В огороді березонька баркан оповила;
Чом до мене ти не ходиш, моя Галю мила?
В огороді березонька крій коляки в'ється;
Чом зо мною дівчинонька ніяк не зійдеться?
Ой березка зелененька, а тин непогожий;
Жалкувалась вразька дівка, що я нехороший.
Ой березка зелененька, та трошки кудлата;
Одчинялась у моєї дівчиноньки хата.
Ой без тину ту березку всі топтати стануть;
А без мене тебе, серце, жаліть перестануть.
Ой, не можна березоньці крій тину не витись;
Ні до кого без милого дівці притулитись!

Про вірш

«Березка» Микола Костомаров: В огороді березонька баркан оповила; Чом до мене ти не ходиш, моя Галю мила?

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: кохання · лірика · людська доля

Усі поети