Від поконвіку нас повчали
І нині раду подають,
Щоб люди злодіїв прощали,-
Хай ближніх дальш собі цькують.
Отак за мир, любов та братство
Лилась велика мова та
І люд кувала за кріпацтво
Во ім’я господа Христа.
Але стають другі години,
Яка от саме настига:
Плямують зрадника країни,
Прощають власного врага!
«Вороги» Павло Грабовський: Від поконвіку нас повчали І нині раду подають, Щоб люди злодіїв прощали,- Хай ближніх…
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Ключ — перший образ («Від поконвіку нас повчали І нині раду подають…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: кохання · віра · лірика