Я знав священика, який був у полоні.
Сергій Жадан
Я знав священика, який був у полоні.
Шрам на скроні. Збиті чорні долоні.
Телефонні розмови з донецькими операми.
Трофейний опель із польськими номерами.
І ось він мені говорив: інститут церкви
поєднує нас усіх подібно до цегли,
випалює нас у вогні, скріплює нас для грунтовки,
хоча все це втрачає сенс уже під час артпідготовки.
Ще він говорив: спитай мене про воскресіння,
я відповім – щоби воскреснути, потрібне везіння.
Праведникам якраз не щастить в основній їхній масі.
Я люблю говорити про ворогів у минулому часі.
Спитай мене про прощення, я маю що відповісти:
прощення передбачає, що частина мирян – атеїсти.
Я принесу своїм ворогам на могили квіти.
Кара господня настигне всіх.
Вам, атеїстам, не зрозуміти.
Війна мене навчила не говорити про втрати.
З живими краще. Живих, принаймні, можна порятувати.
В живих є те, що не дає їм лягти в траншею.
Здається ви, атеїсти, називаєте це душею.
Я думаю іноді, чи зрозуміють нас наші діти.
Серце моє легке і обійми мої розпростерті.
Моєї любові стане на всіх,
навіть на тих, хто хотів мене вбити.
Піду, до речі, нагадаю їм, що їх чекає по смерті.
Сергій Жадан
Про вірш
Гостра, пульсуюча лірика сучасності: нерв урбаністичного міста, травма часу, ніжність і біль людських стосунків на тлі історичних випробувань.
Історія
Твір представляє найпотужнішу течію сучасної української літератури зламу XX–XXI століть. Сергій Жадан та Юрій Іздрик стали культовими авторами свого покоління, повернувши поезії драйв живої вуличної енергії, щирість і колосальний резонанс.
Їхні тексти звучать на стику року, речитативу та глибокої екзистенційної драми, карбуючи досвід людини доби пострадянської трансформації та сучасної війни за незалежність.
Форма
Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована пульсації ліричного почуття. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Я знав священика, який був у полоні»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Я принесу своїм ворогам на могили квіти») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («автор: Сергій Жадан») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: сучасна українська лірика · урбаністичний простір · національна гідність · інтимна лірика · філософія серця