Люлі-люлі, люба лялю

Андрій М'ястківський

У хаті тихо. Мама порається на кухні. Тато щось пише за столом у своїй кімнаті, а Наталя у спальні колише в іграшковій колисочці ляльку та приспівує:

Люлі-люлі, люба лялю,

Вчися слухати Наталю...

— Де ти цю пісеньку взяла? — увійшовши, питає мама.

— Ніде, вона сама взялась,— каже Наталя.

— Це ти придумала!

— Ні, мамо! Пісенька була ластівкою, літала, літала та й сіла мені на губи.

Про вірш

У тихій хаті Наталя колише ляльку колисковою «Люлі-люлі, люба лялю». На мамине запитання, звідки ця пісенька, дівчинка відповідає, що та прилетіла ластівкою й сіла їй на губи.

Теми: колискова · дитяча творчість · натхнення · гра в ляльки

Усі поети