Жай-жай!

Андрій М'ястківський

— Як кликати жайворонка? — питає маму Тарасик.

Мама трішки подумала і каже:

— Не знаю. Голубів кличуть: гулі-гулі, качок: вуть-вуть, курочок: ціп-ціп, а жайворонка...

— А коли гукнути "жай-жай"? — спитав Тарасик.

— Спробуй,— сказала мама.

— Жай-жай! — гукнув хлопчик у чисте небо, де щебетав маленький, як метелик, жайворонок.

Пташка перестала тріпотіти крильцями, почала падати додолу, стала більшою і пірнула в зелену пшеницю.

— Послухався,— тішився Тарасик.— Тепер і ти, мамо, знатимеш, як кликати жайворонка.

Про вірш

Тарасик знає, як кличуть голубів, качок і курей, але не знає, як кликати жайворонка, тож вигадує «жай-жай!». Пташка спускається з неба в зелену пшеницю, і хлопчик тішиться, що вона його послухала.

Теми: жайворонок · дитяча винахідливість · поклик до птахів · весняне поле

Усі поети