Одинокий сиджу над рікою…
Богдан Лепкий
Одинокий сиджу над рікою,
Одинокий з думками, з журбою.
Вечоріє, за горами гасне,
Як небесна ватра, сонце ясне.
Від лісів холодний вітер віє,
Шуварі гне і квітки леліє.
Над селом, між горами, в долині
Висять хмари легкі сіро-сині.
З коминів до неба дим снується –
Образ меркне, дійсність наче сниться.
Лиш ріка заєдно грає, грає,
Щось в ній буриться, плаче, зітхає.
Гей, ріко! Однакі наші шуми:
В тобі хвилі грають, в мені – думи.
Берег взяв тебе в свої окови,
А мене – життя важкі умови.
В нас обох і броди, і безодні,
І обоє стали ми негодні.
Лиш ідемо крізь гори і бори
У невідоме нам чорне море.
Про вірш
Живописна поетична картина української природи, сповнена тонких колористичних деталей та світлої елегійної задуми.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Богдан Лепкий), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Одинокий сиджу над рікою»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Образ меркне, дійсність наче сниться») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («У невідоме нам чорне море») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · пейзажна лірика · філософія серця · краса і гармонія