У Балакуменка язик
Відпочивати не привик.
Хлопчина любить виступать,
Він друг палкого слова.
Але попробуйте добрать,
Про що іде тут мова?
Хай будуть ті для нас взірцем.
Що стануть молодцями…
Коли вже ми кінець кінцем
Зведем кінці з кінцями?
Влучна сатирична епіграма, що висміює пустопорожнє красномовство, резонерство та демагогію, замасковані під удавану громадську активність.
Твір побачив світ у авторській збірці сатири та гумору «Про великі вуха», виданій 1969 року видавництвом «Веселка». Ця книга акумулювала твори, в яких Грицько Бойко сміливо експериментував із сатиричними типажами, транслюючи через дитячу поезію універсальну критику суспільних вад.
Хоча формально вірш адресовано дитячій аудиторії й присвячено шкільним активістам-балакунам, у контексті кінця 1960-х років він звучав як гостра, майже сатирична рефлексія над загальною заідеологізованою культурою зборів, порожніх доповідей та гасел, притаманних радянській системі.
Жанр твору поєднує ознаки гуморески та класичної сатиричної епіграми. Написаний чотиристопним ямбом із перехресним римуванням (abab), що традиційно асоціюється з філософською та викривальною лірикою.
Фонічна побудова позначена високою насиченістю фразеологізмами та тавтологічними конструкціями («кінець кінцем», «зведем кінці з кінцями»), які підкреслюють семантичну закільцьованість і порожнечу риторики персонажа.
Образна система зосереджена навколо так званого «промовистого прізвища»: Балакуменко одразу постає узагальненим типом демагога. Автор використовує метонімію («язик відпочивати не привик») та іронічну перифразу («друг палкого слова»), аби підкреслити відчуження мовленнєвого апарату персонажа від реальної мисленнєвої чи творчої праці.
Кульмінація вірша полягає у відтворенні прямої мови самого Балакуменка, зітканої зі стандартних канцеляризмів та кліше. Заклик стати «взірцем» і «молодцями» втрачає будь-яку предметність, розчиняючись у беззмістовній плеонастичній грі словами про «кінці з кінцями».
Філософський підтекст твору спрямований на деконструкцію псевдоактивності. Бойко протиставляє слово як інструмент правди та дії — слову-симулякру, яке покликане лише заповнювати тишу й створювати ілюзію праці, застерігаючи юного читача від морального конформізму та демагогії.
Теми: пустослів'я та демагогія · сатира на базік · шкільні збори · сила слова · дія і балаканина