Маринка та Галинка
Бойко Грицько
Сьогодні Маринка
Уроків не знала.
Домашнє завдання
В Галинки списала.
Зі школи додому
Вернулись дівчатка.
І тут повторилось
Усе в них спочатку.
Удома Маринка
Отак міркувала:
"Сьогодні в Галинки
Уроки списала.
Чого ж я завдання
Робити спішу?
І завтра в Галинки
Уроки спишу!"
Галинка ж удома
Отак міркувала:
"Сьогодні Маринка
У мене списала.
Чого ж я завдання
Робити спішу?
Його у Маринки
Я завтра спишу!"
А ранком у школі
Зустрілися двоє..
Спочатку дівчатка
Зраділи обоє.
Та стала Маринка
Галинку питати:
— Чи можна іще раз
У тебе списати?
Галинка у сльози:
— От бачиш, яка ти,—
Я думала в тебе
Сьогодні списа ти!..
*
До столу учителька
Їх запросила
І порівну двійку
На двох розділила.
Про вірш
Сюжетна дидактична гумореска розвінчує нечесність і лінощі в навчанні через дзеркальну поведінку двох школярок-подруг. Твір сповнений моралізаторської дотепності, завершуючись справедливою педагогічною розв'язкою.
Історія
Поезія постала в руслі широкої творчої кампанії українських радянських письменників 1950–1970-х років, спрямованої на виховання свідомого ставлення до праці й навчання. Грицько Бойко уникав сухих сентенцій, перетворюючи дидактику на яскраві сюжетні міні-вистави.
«Маринка та Галинка» — одна з найпопулярніших сюжетних шкільних історій автора. Твір часто інсценізувався на шкільних святах, оскільки закладений у ньому драматичний конфлікт є типовим для будь-якої учнівської спільноти незалежно від доби.
Форма
Вірш написано чотиристопним хореєм із чергуванням жіночих та чоловічих закінчень за класичною схемою перехресного римування (AbAb). Ритм легкий, оповідний, структурований під плавну каденцію розповіді.
Сюжетна композиція вирізняється виразним паралелізмом: внутрішні монологи обох дівчаток побудовані майже симетрично, що підкреслює дзеркальність їхньої поведінки перед фінальним конфузом.
Як читати
Основою сатиричного викриття виступає симетрія хибних розрахунків персонажів. Маринка й Галинка наївно сподіваються паразитувати на знаннях одна одної, внаслідок чого виникає ситуація взаємної порожнечі: списування призводить до когнітивного глухого кута.
Автор майстерно передає психологію дрібного учнівського егоїзму: лінощі миттєво знаходять самовиправдання («Чого ж я завдання / Робити спішу?»). Дзеркальність думок дівчаток демонструє типовість явища, перетворюючи приватну ситуацію на узагальнений соціокультурний портрет недбайливості.
Фінал твору — метафора «поділу двійки навпіл» — утілює ідею невідворотної колективної відповідальності за спільну несумлінність. Учителька тут виступає символом вищої справедливості, чий вердикт елегантно нейтралізує сльози та образи обох героїнь.
Теми: навчання і лінощі · шкільна дружба · списування · справедливість і покарання · моральний вибір