Тече річка невеличка,
Через річку кладка.
Одне одному назустріч
Ідуть козенятка.
Вузька кладка, козеняткам
Нікуди звернути,
Бо, звернувши, можна в воду
Холодну пірнути.
Зустрілися, зупинились,
Наставили роги —
Видно, обом не хочеться
Звертати з дороги.
Аж враз одне козенятко
На кладці лягає,
Друге, мекнувши в подяку,
По ньому ступає.
Розминулись, розминулись!
Розумними стали!
Мабуть, вони всім відому
Казку прочитали!..
Дотепна поетична мініатюра, що інтертекстуально переосмислює відому народну казку про впертих кізочок, стверджуючи цінність поступливості, винахідливості та взаємоповаги.
Вірш постав у період розквіту творчості Грицька Бойка у 1960-х роках, коли автор активно розбудовував жанрову систему української дитячої поезії, поєднуючи класичну народну казку з сучасною дотепною мораллю. Поет регулярно публікувався у дитячій періодиці («Барвінок», «Малятко») та збірках веселинок і віршованих казок видавництва «Веселка».
Біографічно та естетично цей твір репрезентує улюблений прийом Бойка — пародійне чи гумористичне переінакшення фольклорного архетипу. Замість класичного сюжету про двох безкомпромісних козенят, які зіткнулися лобами на вузькій кладці й потонули у воді, письменник пропонує дітям альтернативну модель поведінки — конструктивну солідарність і кмітливість.
Твір написано чотиристопним хореєм із перехресним римуванням (чергування жіночих і чоловічих клаузул: aBaB). Динамічний хореїчний ритм надає розповіді пісенного, грайливого темпу, характерного для народних потішок та лічилок.
Мовна тканина тексту легка, лаконічна, насичена розмовною лексикою та дієслівними формами, що динамізують подієвий ряд. Фінальна строфа містить виразний пуант-парадокс з іронічним натяком на силу читання («Мабуть, вони всім відому / Казку прочитали!..»).
Центральний образ вірша — кладка через річку як класична метафора життєвого конфлікту, кризи та випробування на зрілість. Зіткнення двох індивідуальностей на вузькій стежці зазвичай породжує руйнівну впертість, проте автор знімає трагізм ситуації раптовим психологічним поворотом: одне з козенят свідомо лягає на кладку, поступаючись дорогою.
Поезія несе глибокий виховний заряд без сухого моралізаторства. Взаємна поступливість постає тут не ознакою слабкості, а виявом істинної мудрості й шляхетності. Прийом алюзії до дитячого фольклору водночас формує читацьку культуру дитини, тонко вивищуючи книжний досвід як запоруку уникнення життєвих помилок.
Теми: кмітливість · взаємоповага · дитяча література · казковий мотив · гумор