Сірничок
Погляньте, малята, на цей сірничок:
Червона голівка, жовтенький бочок.
На вигляд — звичайний: тонкий і малий.
Буває він добрий, буває і злий.
Він може зігріти, зварити обід,
Він плавить метал і розтоплює лід;
А може і ліс велетенський спалити,
Майно, і будинок, і все спопелити.
Малята, ви будьте з вогнем обережні
І вивчіть всі правила протипожежні!
Щоб взимку не мерзли малі кошенята,
Дряпко змайстрував собі пічку для хати.
А Мурочка-киця, дружина Дряпка,
Для діток своїх принесла молока.
Поклала у пічку вугілля, дровець,—
Нехай закипа з молоком казанець!
Біда! Відчинились у пічці дверцята:
Вогонь на підлозі, в диму вся кімната.
Уже килимок біля пічки горить…
Водою вдалося вогонь затушить.
Прибігли сусіди: — Ще доки не пізно,
Дряпко, поклади тут доріжку залізну.
І Мурочці слід пам'ятати урок:
Негайно із кухні забрать килимок!
Чудово улітку побуть біля річки!
Ведмідь із сім'єю прийшов до водички.
Топтайло й синки наживили вудки:
Грицько Бойко — Козуля Грицько Бойко — У лісі Грицько Бойко — "Консультант" Ще 100 творів → Біографія Грицька Бойка
Ловіться, маленькі й великі линки!
Вже риби спіймали рибалки чимало.
Стара ведмедиця багаття розклала
І дума про себе: "Скоріше піду
І хмизу сухого у лісі знайду"…
Та доки до лісу дійшла ведмедиця,
Вогонь розгорівся, побіг по травиці.
Йому на путі вітерець повіва:
Горить на узліссі присохла трава.
Уже поблизу і кущі загорілись…
Рибалки-ведмеді в тривозі схопились.
Вогонь погасили водою, піском,—
Усі натомились і сіли рядком.
Для них це наука. І ви пам'ятайте:
Розклали багаття — кругом обкопайте.
Як лагідно сонце сія в високості!
Лисичка до лева зібралась у гості.
Вона біля шафи крутилася радо:
Свої розглядала багаті наряди.
Ось вибрала сукню найкращу для себе:
— Хороша, та тільки погладити треба…
Ввімкнула утюг, а як гладити стала.
Сусідка-сорока якраз завітала.
Про се і про те, бач, сорока тріщить.
Лисичка все слуха, а сукня — горить.
— Ой, що я накоїла! Як мені гірко!
На сукні новенькій з'явилася дірка…
Лисичко-сестричко! Ти друзів стрічай,
Але при розмовах — утюг вимикай.
Поставивши чайник на газову плитку,
Вогонь запалили хрячки-однолітки.
Самі ж веселенькі гайнули гуляти:
М'яча у дворі узялися ганяти!
Коли наганялись, згадали про чай:
— Вже, мабуть, готовий! Іди — вимикай!
А чайник тим часом кипів та кипів,
Всю плитку забризкав, бурчав і шипів.
Вогонь загасив він, і в кухні відразу
Почулось свистіння горючого газу.
Прийшло поросятко, тернуло сірник:
Враз — вибух страшенний і жалібний крик,—
Це сталась біда: поросятка малого
В лікарню забрала швидка допомога.
Щоб лиха такого із газом не знати,
Увімкнену плитку не слід залишати!
Ось білка білчатам горіхи збира.
В дуплі залишилась лише дітвора.
Білчата міркують: "Горіхи смачні,
Коли б ще посмажити їх на вогні!"
Знайшли сірники пустотливі білчата,
І вогнище стали в дуплі розкладати.
Трухляве дупло спалахнуло умить,
І дуб загорівся, і ліс вже горить.
Та добре, що близько знайшлися тоді
Пожежники смілі, бобри молоді.
Всі дружно вони за роботу взялися,
Пожежу мерщій погасили у лісі.
Врятовані бідні малі білченята,
Та в них ні горіхів, ні теплої хати…
А білка навчає своїх малюків,
Щоб брати не сміли вони сірників.
Щоб тепло було восени і зимою,
Хлівець збудували цапок із козою.
— Хороша будова! — промовив сусід,—
Та треба зробити вам громовідвід.
— Навіщо? Такого не бачив я зроду.
Прожити я можу без громовідводу!
А літом якраз прокотилась гроза,
В хлівець поховались цапок і коза.
Та треба ж біді отакій приключиться:
Влетіла у їхній хлівець блискавиця.
Вона спопелила усе нанівець:
Пропали цапок, і коза, І хлівець…
І ви пам'ятайте, що громовідвід
На кожному дасі всім ставити слід.
До дзеркала мавпа підходить вдесяте:
— Чи сукня в порядку? Пальто не зім'яте? —
Взяла ридикюля і двері замкнула,
А світло тоді погасити забула.
В кіно поспішає вона по дорозі,
Аж чує: — Пожежа!.. — гукають на розі.
А мавпа байдужа не знає в ту мить,
Що то електрична проводка горить
І полум'я в вікнах зловісно розквітло
В кімнаті, де мавпа залишила світло.
Пожежна машина по вулиці мчить,
Вона поспішає вогонь загасить.
Щоб нам на пожежі з плачем не стояти,
Ми прикладу з мавпи не будемо брати!
Всім весело свято зимове стрічати!
Ось біля ялинки зібрались зайчата,
Їм іграшок мама купила немало,—
Багато й самі малюки змайстрували.
Ялинка в убранні! Та радісні діти
Схотіли бенгальські вогні запалити.
І тільки вогні запалила зайчиха,
Як скоїлось в хаті небачене лихо:
Горять на ялинці прикраси і вата,
Тріщать гілочки і вищать зайченята.
І доки в пожежну зайчиха дзвонила.
Дотла новорічна ялинка згоріла.
Тож треба усім пам'ятати завжди:
Призводять бенгальські вогні до біди!