Древо

Дмитро Кремінь

Я знов іду стежинкою від саду,
Набрав у кошик білий той налив,
Який налив у зоряну лампаду
Серпневий, метеорний свій мотив.
Там тільки зріє яблуко розбрату,
А нині ще гармонія і лад.
І я вітаю нашу добру хату,
Вона в світінні яблучних лампад.
І той початок, де Адам і Єва,
І вічне древо те, добра і зла,-
Лише початок родового древа
І космос українського села...

Про вірш

Кошик білого наливу, серпневі метеори й хата в світлі «яблучних лампад» підводять поета до образу родового древа, де біблійний початок стає космосом українського села.

Теми: сад · родовід · село · гармонія

Усі поети