Люблю тебе завжди. Як ти мене любила...

Дмитро Кремінь

Люблю тебе завжди. Як ти мене любила.
Які старі слова, та молода – любов.
Хай наша далина давно вже посивіла,
Але до нас летить одвіку стрімголов.
Люблю тебе завжди. У сяєві і блиску
Твій образ дорогий в душі не розтає.
Люблю тебе завжди. І синову колиску,
І лоно золоте праматірне твоє.
Я – паростком лози, барвінком із могили,
Я – сивим камінцем з останньої води.
Зросту, пройду, впаду отам, де ми любили
І відлюбили все ж...
Навіки. Назавжди.

Про вірш

Повторюване «люблю тебе завжди» перетворює вірш на клятву: старі слова оживають у молодій любові, що єднає синову колиску, праматірне лоно й вічність.

Теми: кохання · вірність · родина · вічність

Усі поети