“Ти старий і немічний”,
Сказав хамелеон Болунґові.
“Віддай мені свою рогату худобу,
Нехай я посію місяць”. —
“Змилуйсь, хамелеоне,
Почекай, як стане світати,
Тепер великі тіні, і я тебе погано бачу”. —
“Не зволікай, Болунґо, і не викрешуй вогню,
Віддавай рогату худобу,
Тобі не прийдуть на поміч”. —
“Змилуйсь, хамелеоне,
Візьми жменю води з глечика,
Що поставили мені в головах
Замість свічок до ранку”.
Так кажуть, щоночі
Болунґо розмовляє зі своєю смертю.
Сюрреалістичне полотно парадоксальних асоціацій і метафізичних прозрінь, де знайомий світ розчиняється у магічній грі мовних фарб і форм.
Поезія належить до оригінального авангардного всесвіту Емми Андієвської — видатної української письменниці й художниці в Мюнхені, представниці Нью-Йоркської групи. Андієвська виробила абсолютно унікальний стиль hermetic poetry (герметичної поезії).
Її складні сонетні структури, дисонанси та сюрреалістична синестезія стали новаторським внеском у модернізацію українського поетичного мислення другої половини XX століття.
Метрична структура: модерний верлібр та авангардний акцентний вірш. Вільний, асоціативний ритм із несподіваними синтаксичними розривами та паузами.
Астрофічна композиція з графічним акцентуванням внутрішніх асоціацій. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Ти старий і немічний»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Віддавай рогату худобу») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («Болунґо розмовляє зі своєю смертю») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: сюрреалізм · герметична поезія · інтимна лірика · філософія серця