Тихий дощ

Тихий дощ
У долоні прощанням точиться
Вже скоро будуть пригорщі повні
Очі звірята карі звірята
Біжать тебе запам’ятати

А пригорщі повняться
Пригорщі повняться
А дощ сильнішає
І сильнішає

Вже й на прощання
Той дощ не схожий
Бо за ним вже тебе не видно
Очі звірята карі звірята
Кудись біжать за тобою шукати

Та знову й знову
Ні з чим вертають
Чи то мокрі од зливи
Чи то заплакані

Про вірш

«Тихий дощ» Григорій Чубай: Тихий дощ У долоні прощанням точиться Вже скоро будуть пригорщі повні Очі звірята карі…

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Ключ — перший образ («Тихий дощ У долоні прощанням точиться Вже скоро…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять