Хто розмовляє? (скорочено)
Леонід Глібов
“Ой я бідна удовиця, —
Стала хникать жалібниця, —
Он калина, — їй не так!
Кажуть, пісні їй складають,
А про мене забувають,
І ніхто ніде ніяк!..”
“Стій лиш! Слава не брехуха, —
Обізвалась джеркотуха, —
Розбирає,що і як!
От я славі догодила,
Кашку діточкам варила,
А тобі не вдасться так”.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Акровірш дає відгадку, що розмовляють річкова рослина осока, яка на відміну від калини, не дуже у великій пошані в людей, і сорока. Сорока ж має чим похвалитися: про неї складена казка-примовка для маленьких діточок, котрим показують на пальчиках, як вона кашку варила, діток годувала. Акровірш викликає посмішку, адже автор ми порав смішні словосполучення (“і ніхто ніде ніяк”). Твір дуже емоційний за рахунок окличних речень.
стислі перекази творів української літератури
Про вірш
Щемлива романтична елегія про невблаганний плин молодості та світлу тугу за минулим, що здобула широке всенародне визнання й пісенне життя.
Історія
Твір належить до золотої скарбниці української класики XIX століття Леоніда Глібова. У своїх байках та ліричних піснях («Журба» — «Стоїть гора високая») поет продовжив демократичну традицію українського слова доби заборон Емського указу.
Глібов зажив слави «дідуся Кенира», чиї дотепні вірші виховували багато поколінь українців у любові до рідної мови та справедливості.
Форма
Метрична структура: канонічний п’ятистопний ямб. Шляхетна гармонія п’ятистопного ямба з класичним чергуванням жіночих і чоловічих рим.
Класична сонетна архітектоніка: два катрени й два терцети. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Ой я бідна удовиця, —»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Обізвалась джеркотуха, —») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («стислі перекази творів української літератури») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: байкарська традиція · народна мудрість · національна гідність · краса і гармонія