Contra spem spero!
Леся Українка
* Без надії сподіваюсь! (Лат.)
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
Про вірш
Маніфест незламного духу: сім строф про сміх крізь сльози, сіяння квітів на морозі та кочення важкого каменю на гору.
Історія
Латинський заголовок означає «Без надії сподіваюсь» — це парафраз із Послання апостола Павла до Римлян, який 19-річна Леся Українка зробила особистим девізом боротьби з туберкульозом кісток.
Написаний у травні 1890 року в родинному маєтку в Колодяжному, вірш відкрив її дебютну поетичну збірку «На крилах пісень» (1893).
Попри важке загострення недуги, поетеса категорично відмовилася від образу безпорадної хворої дівчинки, проголосивши програму внутрішньої стійкості.
Форма
Сім строф по чотири рядки з чіткою перехресною римою («осінні — золота — голосінні — літа»). Ритм — динамічний тристопний анапест.
Кільцева композиція: остання строфа повторює другу з кардинальною зміною: «Ні, я хочу» перетворюється на незворотне обіцяння: «Так! я буду крізь сльози сміятись... Буду жити!».
Як читати
Майбутній час («буду сіять», «буду лить», «буду підіймать», «буду співать») доводить, що надія для авторки — це не пасивний настрій, а щоденна вольова дія.
Образи побудовані на разючих антитезах: мороз і квіти, осіння темрява і золота весна, важка крем'яна гора і весела пісня.
Цей вірш став символом української незламності під час будь-яких історичних випробувань і війн.
Теми: contra spem spero · сміх крізь сльози · квіти на морозі · сізіфова праця · воля до життя