Два ворони

Левко Боровиковський

Ворон к ворону летить,
Ворон ворону кричить:
"Де б нам, вороне, поснідать?
Як би нам про те розвідать?"

"Єсть! Лети за мною вслід –
Буде снідання й обід:
В чистім полі кущ рокити –
Під кущем козак убитий.

Хто й за що убив його –
Тілько сокіл зна того,
Та кобилка вороная,
Та козачка молодая.

З поля сокіл улетів;
На кобилку ворог сів;
А козачка жде милого,
Не убитого, живого".

Про вірш

«Два ворони» Левко Боровиковський: Ворон к ворону летить, Ворон ворону кричить: "Де б нам, вороне, поснідать?

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети