Віщба
Левко Боровиковський
– Чомусь мій кінь вороненький
Не пив у криниці;
Чомсь брязнула на кілочку
Шабля край полиці.
– Вітер вінув проз віконце –
Шабля забряжчала;
Ніччю, синку, сніженьками
Криниця припала.
– Шибка, нене, не дзвонила;
Криниця – як слізка:
Певно, певно, моя мила
У чужого ліжка!
Кінь та шабля – моя віра:
Розгадав їх вістку…
Не плач, нене, пусти мене –
Привезу невістку…
Про вірш
«Віщба» Левко Боровиковський: – Чомусь мій кінь вороненький Не пив у криниці; Чомсь брязнула на кілочку Шабля край…
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Ключ — перший образ («– Чомусь мій кінь вороненький Не пив у криниці…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: природа · лірика · людська доля