Чи я забуду тут, в неволі...
Михайлів Юхим
Чи я забуду тут, в неволі,
Тебе, осонцена блакить,
І вас, мої стрункі тополі,
Що звикли з небом говорить?
Цей колір ливсь – з весняних соків,
Як довга і солодка річ.
І я з дитячих милих років
Його спивав і день і ніч.
На хвилях плинув я чудових
З просторів моря і степів,
В зірках купався смарагдових,
Лазур’ю в хмарах пломенів.
Про вірш
«Чи я забуду тут, в неволі...» Михайлів Юхим: Чи я забуду тут, в неволі, Тебе, осонцена блакить, І вас, мої стрункі тополі, Що звикли з…
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.
Теми: дитинство · природа · пори року · воля