Ой ти, рожо червоненька

Микола Костомаров

(З чеського)

Ой ти, рожо червоненька,
Зацвіла собі раненько:
Зацвіла та, бідна, змерзла,
Як ізмерзла – поблідніла,
Поблідніла, та й змарніла,
А змарніла, та й зав'яла,
А зав'яла, та й упала!..
Сиділа я довгесенько, до півнів сиділа;
Всі трісочки, всі стругалки за ніч попалила!
Усе миленького ждала;
Усе ждала й задрімала…
От мені, небозі, й сниться:
Наче з правої рученьки,
Наче з пальця мізинного
Покотився золотий мій обідець,
Загубився дорогий мій камінець.
Ой довго-довгесенько камінця іскала:
І камінця не достала, і милого не діждала!..

Про вірш

«Ой ти, рожо червоненька» Микола Костомаров: (З чеського) Ой ти, рожо червоненька, Зацвіла собі раненько: Зацвіла та, бідна, змерзла…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («(З чеського) Ой ти, рожо червоненька, Зацвіла…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: природа · лірика · людська доля

Усі поети