Спить Вкраїна та руїни…
Микола Костомаров
Спить Вкраїна та руїни
Нові щодень лічить,
Гина слава… та й ту славу
Усяке калічить.
Не вернеться дідівщина…
Нехай не вертається —
За що ж з теї старовини
Святої знущаються?
Гріх великий… Чи вже ж дарма
Славнії гетьмани
Умирали в лютих муках,
Закуті в кайдани?..
Чи вже ж дарма в нас мушкети,
Гармати гриміли?
Нащо ж всюди, де не глянеш,
Виросли могили?
Ще ж пісні не повмирали…
Чи то ж на забаву
В їх співають святу славу,
Козацькую славу?
Спи ж у льоху, в привітиці,
Велика руїно.
Спи, небого сердешная,
Мати Україно!
Поки зорють останнюю
Могилу у полі.
Поки й пісня забудеться
Про вольную волю…
Тяжко… Глянеш — люд як люде,
Ніби все радіє,
А придивишся… жаль, туга
Усю землю криє.
Про вірш
Полум’яний патріотичний твір про незламну вірність рідній землі, пам’ять предків та високий обов’язок захисту свободи України.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Микола Костомаров), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: наспівний чотиристопний хорей. Фольклорно-романсовий наспівний хорей із виразною пісенною мелодикою.
Стрункі катрени з чергуванням відкритих і закритих рим. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Спить Вкраїна та руїни»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Ще ж пісні не повмирали») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («Усю землю криє») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · національна гідність · філософія серця · краса і гармонія