А. і Б.

Микола Устиянович

А. Нараю ти, друже,

Жіночку хіорошу.

Б. Дякую ти, друже,

О жінку не прошу.

А. Красна і здорова.

Б. Ет, нездала мова!

А. Як ангел, миленька,

Добра і смиренна,

Щира і чемненька

І многоучена.

Б. Чом не відчепишся?

Чом сам не женишся?

А. Старі добрі люди,

Та й грошей чвертинка.

Б. Вже якось-то буде,

Такой здасться жінка.

Про вірш

«А. і Б.» Микола Устиянович: А.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети