Бідна
Когда-сь ся прощала,
То-сь так ми казала:
"Мій милий, як сонце спічне
І взійдуть звіздочки,
Позвідай зірочки,
Чом личко блідніє моє.
Вона ти розв'яже,
Вона тобі скаже,
Яка я бідненька сама!
Як цілії ночі
Виплакую очі
За тя, мій миленький, за тя!
До звіздки я чаю,
Зірочки питаю:
Скажи, злотокоса, скажи!
Що діє милая,
Голубка вірная?
Гдесь бідна пожовкла з туги!..
А зірочка-псота
В сміх з цілого рота,
Аж єй ся носик задер:
"Ай, ай, твоя любка,
Вірная голубка,
Гного цілує тепер!"