Прелюд
Микола Вінграновський
Мені привиділось затемнення Землі:
Водневих бомб чорнолетючі зграї,
І людство, скорчене у попелястій млі,
І хмари, як папір, горять у небокраї.
Кричить Америка, і Африка горить,
Волає Азія, і пломенить Європа…
Забагрюючи космосу блакить,
Летить Земля, відкривши смертно рота.
Киплять моря, кипить небесна звиш,
Вогнів корінь дуба вузлуватий…
І ти, палаюча, Хрещатиком летиш —
І падаєш серед моєї хати.
Літак мій сів. Міжзоряним морозом
Його сорочка пахне голуба,
І кранами понад Чумацьким Возом
Радянська розвертається доба.
Комуністичні партії Землі —
Радянського Союзу, Коста-Ріки,
Колумбії, Китаю, Гваделупи,
Болівії, Японії, Малайї,
Румунії, Венесуели, Кіпру,
Чехословаччини, Сан-Маріно, Цейлону,
Судану, Індії, В’єтнаму, Гондурасу,
Панами, Куби, Уругваю, Чілі,
Бразілії, Швейцарії, Тунісу,
Іспанії, Австралії, Кореї,
Німеччини, Ірландії, Канади,
Італії, і Франції, і Бірми,
І Швеції, і Англії, і Польщі,
Угорщини, Зеландії і Перу
Та інші партії закінчили нараду
Про дні і ночі людства на Землі.
1960
Про вірш
Пристрасна ода любові як всеохопній стихії життя, що поєднує ніжність і космічну міць. Поет обожнює кохану жінку, розчиняючи власне я у безмежжі почуття.
Історія
Твір належить до збірок «Атомні прелюди» (1962), «Сто поезій» (1967) або «На срібнім березі» (1978) Миколи Вінграновського — одного з найяскравіших і найпристрасніших представників покоління шістдесятників. Учень Олександра Довженка, кінорежисер і блискучий актор, Вінграновський переніс у свою поезію масштабне кінематографічне мислення та космічну експресію образів.
Його дебют у шістдесяті роки став справжнім вибухом свіжості для українського слова, поєднавши бунтівний пафос відродження з надзвичайно зворушливою, майже дитячою ніжністю до всього живого — від степової травинки до далекої зорі.
Форма
Вірш звучить у розмірі: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Інтонація Вінграновського неповторна за своєю розкутістю: стрімкі перепади від шепоту до грому, синкоповані ритми та багаті звукові переливи створюють ефект живого мовного водоспаду.
Як читати
З перших акордів («Мені привиділось затемнення Землі») поезія захоплює виром почуттів і сміливими метафорами, де реальність миттєво перетворюється на чарівний кінокадр. Поет не спостерігає збоку — він усім серцем кидається у вир переживання.
У розвитку образу («Комуністичні партії Землі —») стираються межі між людиною та природою: серце б’ється в унісон із течією Дніпра, а кохання набуває масштабів всесвітньої стихії. Вінграновський дарує слову надзвичайну чуттєву відчутність і колір.
Завершення вірша («Про дні і ночі людства на Землі») лишає читача у стані піднесеного захвату перед красою світу й глибиною людського серця. Поет утверджує любов як єдиний справжній зміст і захист від смерті.
Теми: лірика шістдесятників · інтимна лірика · покликання поета · космічний політ · плив часу