Дорошенко
(Якову Івановичу Щоголеву)
Загуділо, зашуміло
По лісу-дуброві,
А пан-гетьман Дорошенко
Настовборщив брови.
Наміряється пан-гетьман
Ляха воювати,
Скинуть кайдани з народу,
Волю рятувати…
Наміряється пан-гетьман
Волю рятувати;
Собирається громада
Думати-гадати.
Що і як і проти чого,
І на кого йти…
Пише нам вельможний гетьман
У полки листи:
"Пійдем спершу до Києва,
А там й у Варшаву.
Братці рідні! Загинемо,
Та добудем славу!" –
"Добре, добре кажеш, батьку!" –
Поспільство гукає;
А сердешний Дорошенко
У ляхів конає…
За широкими столами
Гуляють пани,
Бенкетують, вихваляють
Гетьмана вони.
Дорошенко! Дорошенко!
Чуєш славу! – Ні!
Йому душно, йому тяжко
Пектись ув огні!..
Спекли, зжарили, поганці,
Знівечили, з'їли…
За те ж добре українці
Ляху відомстили.