Олена Теліга

Про автора

Олена Теліга (1906–1942) — поетеса вогняної пристрасті й лицарської мужності, страчена гестапівцями в Бабиному Яру.

Походячи з петербурзької дворянської родини, Теліга юною говорила російською, але в еміграції, почувши зневажливі кпини російських монархістів на адресу українців, принципово й назавжди перейшла на українську мову.

Її вірші — це рідкісний сплав палкої жіночності й залізної мужності: «Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворий». Вона відкидала ниття й культивувала естетику небезпеки та героїзму.

У 1941 році поетеса свідомо повернулася до окупованого нацистами Києва, щоб організувати Спілку письменників і газету «Літаври». Відмовившись евакуюватися попри попередження підпілля, вона була заарештована й розстріляна гестапо в Бабиному Яру; у камері на стіні вона видряпала тризуб і напис: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

Теми: героїчний чин · радість небезпеки · палка жіночність · вірність ідеї · безстрашність перед смертю