Боря оженився
Павло Глазовий
Боря в батечка живе,
Боря батьків хліб жує.
Все шука роботу чисту,
Хоч не має знань і хисту.
А недавно — дзень! — дзвінок.
Входить з дівою синок.
Діва в модному жакеті.
— Старики, знайомтесь: Кеті.
Кеті житиме у нас.
Ми вже збігали у загс.
— Глянь-но, жінко, чи в буфеті
Ложка знайдеться для Кеті.
Як нема, купуй мерщій! —
Наказав старий старій. —
Для синочка взяти жінку,
Як прослухати пластинку,
Чи відбацати фокстрот,
А для нас це зайвий рот.
При такому етикеті:
— Три ха-ха! — сказала Кеті.
А синочок мовив: — Бач,
Мій папаша — теж хохмач.
Про вірш
Влучна сатирична оповідка, сповнена неперевершеного народного колориту та життєствердного оптимізму. Автор майстерно створює яскраві характерні типи.
Історія
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Форма
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Як читати
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Боря в батечка живе»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («Ложка знайдеться для Кеті») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («Мій папаша — теж хохмач») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · людська гідність · правда життя