Із полотна глядиш на мене
Таким безмірно сумним зором,
А в ньому тиха меланхолія
Змішалась з вдаваним докором.
У кутиках усток вишневих
Таїться скромно відтінь злоби,
І є щось в тобі із Мадонни
Й з опереткової Ніоби…
О пані! Тут тебе у рамі
Так дешевенько мож купити,
А я не знав ціни й готов був
Життям за тебе заплатити…
***
«На виставці» Степан Чарнецький: Із полотна глядиш на мене Таким безмірно сумним зором, А в ньому тиха меланхолія…
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Ключ — перший образ («Із полотна глядиш на мене Таким безмірно сумним…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: Україна · лірика · людська доля