Понісся за тобою, як тихий плач берези,
Утаєний мій жаль в глуху і темну ніч;
Котились за тобою невиплакані слези,
Тих сліз ніхто не бачив, лиш чорна зимна ніч.
Часом у сні побачу уста твої знімілі
І очі, вдивлені в таємну, дивну ніч;
Кладеш на мої скроні долоні добрі, білі,
Ніхто про те не знає, лиш чорна зимна ніч.
***
«Понісся за тобою…» Степан Чарнецький: Понісся за тобою, як тихий плач берези, Утаєний мій жаль в глуху і темну ніч; Котились за…
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Ключ — перший образ («Понісся за тобою, як тихий плач берези, Утаєний…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: Україна · пори року · лірика