Я іду… Чорна ніч слонить тінню мене...

Степан Чарнецький

* * *

Я іду… Чорна ніч слонить тінню мене,
Вітер спомини звіє по мені,
Мов скиталець блудний, човен мій пожене,
Гей, на море, на хвилі на сині.

Я іду. Чи найду супокійний остров,
Чи забуду, як стріну затишшя,
Чи, як тінь, паде там вслід за мною любов,
Мені душу тугою вколише?..

Я іду… Я іду… Серед бурі огнів
В вічну путь, в забуття, серед ночі,
Тілько море шумить свою думу без слів,
Тілько жалібно мева кигоче.

***

Про вірш

«Я іду… Чорна ніч слонить тінню мене...» Степан Чарнецький: * * * Я іду…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: кохання · Україна · природа

Усі поети