Козак і король (скорочено)

Степан Руданський

Став багатий колись пан
Короля благати,
Щоб король йому зволив (1)
Воєводство дати.
А король йому й сказав:
“Відгадай три штуки,
Відгадаєш — тоді на!
А як ні — на муки!
Перша штука: скільки зір
В небі серед літа?
Друга штука: покажи
Середину світа!
Третя штука: угадай.
Що думати буду?
І от тобі цілий рік
Для того розсуду!”
Відійшов багач назад
Та так йому нудно!
Не вгадати — так біда,
А вгадати — трудно!
Сидить, плаче неборак,
Козак проїжджає…
“Чого плачете ви так?”
— Багача питає.
Той і каже, так і так!..
“Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас
На відвіт (2) поїду!”
І палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.
І чимдуж до короля.
Король поглядає.
“А що, пане, скілько зір?” —
З міною (3) питає.
А той поли ті підняв.
Чи як довелося.
“Стілько, — каже, — в небі зір,
Скілько тут волосся”.
Задумався сам король
Від сего відвіту.
“Ану, — каже, — покажи
Середину світу!”
А той палицю підняв.
Може, з піваршина,
Та в підлогу нею гуп:
“Отут середина!”
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
“Що ж я думаю тепер?”
— Козака питає,
“Думаєте, що я пан!”
“Або що за річі?”
“То ті річі, що не пан,
А козак із Січі!”
Здивувався наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав
(1) Зволити — дозволити.
(2) Відвіт — відповідь
(3) Міна — специфічний вираз обличчя.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Співомовка С. Руданського “Козак і король” побудована на фольклорному сюжеті: тут і казкові елементи, і загадки, і легенди про кмітливість запорожців та їхню готовність завжди прийти на допомогу іншим. Козак виручив пана, замість нього відгадав загадки короля, давши дотепні відповіді. Як у казці, король виявився справі і нагородив козака

стислі перекази творів української літератури

Про вірш

Класична українська співомовка, що з іскрометним народним гумором викриває жадібність панів, лицемірство попів і чванство міських чиновників.

Історія

Твір належить до золотого фонду класичної української поезії XIX століття і входить до доробку Степана Руданського (знаменитого циклу «Співомовки» (1857–1859)). Будучи за фахом лікарем і працюючи в далекій Ялті, Руданський усе життя палко любив рідну Подільську землю та її пісенну культуру.

Він створив унікальний жанр української співомовки — віршованого анекдоту чи приказки, де мудрий народний сміх ставав зброєю проти соціального та національного гніту.

Форма

Метрична будова твору: чотиристопний ямб або хорей із перехресним римуванням. Пісенно-романсовий лад із виразною наспівністю й легкою народною лексикою.

Катрени з перехресною римою (абаб). Мова співомовки вирізняється надзвичайною мелодійністю, використанням живої подільської говірки та колоритних народних зворотів.

Як читати

Оповідь розпочинається колоритною сценою з повсякденного життя («Став багатий колись пан»), де відразу відчувається тепла посмішка та спостережливість автора.

У зіткненні характерів («В чоботи узувся») простий козак або селянин протистоїть пихатому панові чи чужоземному зайді, перемагаючи його не силою, а гострим розумом і кмітливим словом.

Завершення вірша («стислі перекази творів української літератури») приносить тріумф народної справедливості у формі влучного слівця, яке залишає по собі світлий і радісний настрій.

Теми: співомовка · народна мудрість · комічне й сатиричне · інтимна лірика · пейзажна лірика

Усі поети