Набожний ксьондз
Степан Руданський
В’їхав біскуп у село,
Мазура здибає.
«A czy w domu teraz ksiądz?» * —
Ласкаво питає.
«Ні, не вдома, — каже той, —
Пішов на хрестини.
Ксьондз-сусіда якось мав
Недавно родини…»
«Ksiądz ma dzieci, i ten chrzci?» **
«А що ж тута й злого?
Той у сього охрестив,
Сей тепер у того!»
Почув біскуп та й здихнув:
«Dzieci bez małżeństwa!..
Sługa boski traci czas!..
Lud bez nabożeństwa!
A czy często mszę on ma?» ***
«О, завсігди, пане!
Хоч так часом підіп’є,
Що й рівно не стане,
І руками, бідий, все
Олтарик хапає,
А все-таки цілу мшу
Слічно відправляє».
___________________________
* Чи вдома тепер ксьондз? (польськ.) — Ред.
** Ксьондз має дітей, і цей хрестить? (польськ.) — Ред.
*** Діти без подружжя!..
Божий слуга марнує час!..
Народ без богослужіння!
Чи ж часто він править службу божу? (польськ.) — Ред.
Про вірш
Класична українська співомовка, що з іскрометним народним гумором викриває жадібність панів, лицемірство попів і чванство міських чиновників.
Історія
Твір належить до золотого фонду класичної української поезії XIX століття і входить до доробку Степана Руданського (знаменитого циклу «Співомовки» (1857–1859)). Будучи за фахом лікарем і працюючи в далекій Ялті, Руданський усе життя палко любив рідну Подільську землю та її пісенну культуру.
Він створив унікальний жанр української співомовки — віршованого анекдоту чи приказки, де мудрий народний сміх ставав зброєю проти соціального та національного гніту.
Форма
Метрична будова твору: чотиристопний ямб або хорей із перехресним римуванням. Пісенно-романсовий лад із виразною наспівністю й легкою народною лексикою.
Катрени з перехресною римою (абаб). Мова співомовки вирізняється надзвичайною мелодійністю, використанням живої подільської говірки та колоритних народних зворотів.
Як читати
Оповідь розпочинається колоритною сценою з повсякденного життя («В’їхав біскуп у село»), де відразу відчувається тепла посмішка та спостережливість автора.
У зіткненні характерів («Lud bez nabożeństwa») простий козак або селянин протистоїть пихатому панові чи чужоземному зайді, перемагаючи його не силою, а гострим розумом і кмітливим словом.
Завершення вірша («Чи ж часто він править службу божу? (польськ.) — Ред») приносить тріумф народної справедливості у формі влучного слівця, яке залишає по собі світлий і радісний настрій.
Теми: співомовка · народна мудрість · комічне й сатиричне · рідна мова і земля · філософія буття