Най хоть по-християнській

Степан Руданський

Стоїть москаль на квартирі,
Зиму пробуває…
Служить щиро господині,
Та й сам не дрімає…

Лиш господар куди з хати
При лихій годині,
Москалина помаленьку —
Та до господині…

А псяюха господиня
Хороша, як ружа.
Отак дала б москалеві,
Та боїться мужа…

Раз мудрує москалина,
Раком нагинає…
Бере свою шинелину,
На ню накидає…

Крешить собі її ззаду,
Справи дотирає…
Дотирає, аж господар
Двері відчиняє…

Як поглянув, закрив очі!..
“Мати моя, мати!..
Отаке паскудство робить!..” —
Та назад із хати…

Москалеві того й треба,
Що муж утікає,
Крешить її цілу зиму
І гадки не має.

Починає помаленьку
Весна наступати…
Прийшла пора москалеві
З села виступати.

Виступає москалина,
Нічого робити…
Та ще хоче господиню
Ще раз покрешити…

“Ну, прощайте, — став казати, —
Злом не пом’яніте!
Та хоть меня, горемику,
За ліс проводіте!..”

Послухались господарі
Вражу москалину:
Проводжають його з хлібом
За густу дубину.

Сіли собі під дубками,
Трохи відпочили…
Вихилили по чарочці,
Хлібом закусили…

Бере москаль господаря,
Ловить, обнімає…
“Ах, добрый ты был хозяин!… —
Йому промовляє… —

Дай-ка, братец, на прощанье…”
Мужик як рвонеться!..
Утікає, куди бачить,
І не оглянеться…

А москаль вже господиню
Крешить коло лісу…
Накрешився до вподоби
Та й пішов до біса.

Поверулась господиня
До своєї хати…
Насідає господаря,
Давай сповідати…

“О, добрий-ісь, чоловіче!
Бодай-ісь ізгинув…
Саму мене серед лісу
З москалем покинув…

Як паплюгу тую кинув,
Все лихо з тобою!..
Чи ти знаєш, що служивий
Ізробив зо мною?..”

“Мовчи, жінко, — мужик каже, —
Най хоть по-християнській!..
А то, видиш, хтів, поганий,
Мене… по-поганській!”

Про вірш

Класична українська співомовка, що з іскрометним народним гумором викриває жадібність панів, лицемірство попів і чванство міських чиновників.

Історія

Твір належить до золотого фонду класичної української поезії XIX століття і входить до доробку Степана Руданського (знаменитого циклу «Співомовки» (1857–1859)). Будучи за фахом лікарем і працюючи в далекій Ялті, Руданський усе життя палко любив рідну Подільську землю та її пісенну культуру.

Він створив унікальний жанр української співомовки — віршованого анекдоту чи приказки, де мудрий народний сміх ставав зброєю проти соціального та національного гніту.

Форма

Метрична будова твору: чотиристопний ямб або хорей із перехресним римуванням. Пісенно-романсовий лад із виразною наспівністю й легкою народною лексикою.

Катрени з перехресною римою (абаб). Мова співомовки вирізняється надзвичайною мелодійністю, використанням живої подільської говірки та колоритних народних зворотів.

Як читати

Оповідь розпочинається колоритною сценою з повсякденного життя («Стоїть москаль на квартирі»), де відразу відчувається тепла посмішка та спостережливість автора.

У зіткненні характерів («Та хоть меня, горемику») простий козак або селянин протистоїть пихатому панові чи чужоземному зайді, перемагаючи його не силою, а гострим розумом і кмітливим словом.

Завершення вірша («Мене… по-поганській») приносить тріумф народної справедливості у формі влучного слівця, яке залишає по собі світлий і радісний настрій.

Теми: співомовка · народна мудрість · комічне й сатиричне · інтимна лірика · пейзажна лірика

Усі поети