Р а б и н:
«Чого півень, як співає,
Очі закриває?»
М о ш к о:
«Того, девне, що напам’ять
Свою пісню знає».
Р а б и н:
«Чого колись по драбині
Ангели злізали?»
М о ш к о:
«Бо ще були молодії,
Мало пір’я мали».
Р а б и н:
«Чого море так солоне,
Що не можна пити?»
М о ш к о:
«Бо погані оселедці
Мали заселяти».
Класична українська співомовка, що з іскрометним народним гумором викриває жадібність панів, лицемірство попів і чванство міських чиновників.
Твір належить до золотого фонду класичної української поезії XIX століття і входить до доробку Степана Руданського (знаменитого циклу «Співомовки» (1857–1859)). Будучи за фахом лікарем і працюючи в далекій Ялті, Руданський усе життя палко любив рідну Подільську землю та її пісенну культуру.
Він створив унікальний жанр української співомовки — віршованого анекдоту чи приказки, де мудрий народний сміх ставав зброєю проти соціального та національного гніту.
Метрична будова твору: чотиристопний ямб або хорей із перехресним римуванням. Пісенно-романсовий лад із виразною наспівністю й легкою народною лексикою.
Катрени з перехресною римою (абаб). Мова співомовки вирізняється надзвичайною мелодійністю, використанням живої подільської говірки та колоритних народних зворотів.
Оповідь розпочинається колоритною сценою з повсякденного життя («Р а б и н»), де відразу відчувається тепла посмішка та спостережливість автора.
У зіткненні характерів («М о ш к о») простий козак або селянин протистоїть пихатому панові чи чужоземному зайді, перемагаючи його не силою, а гострим розумом і кмітливим словом.
Завершення вірша («Мали заселяти») приносить тріумф народної справедливості у формі влучного слівця, яке залишає по собі світлий і радісний настрій.
Теми: співомовка · народна мудрість · комічне й сатиричне · інтимна лірика · філософія буття