Циган на толоці
Вміли-сьте, кумцю, ва-
рити, не вміли давати.
Народна приказка.
Пішов Циган на толоку
До сусіда зраня;
Та в сусіда без обіда
Косив до смерканя.
Ізнеміг ся сіромаха,
Косить і не косить:
Аж під вечір пан господар
Вечеряти просить.
Іде Циган вечеряти,
Та слину ковтає…
Садовить ся на покуті,
Пояс розпускає.
Садовить ся на покуті,
Випив пів бляшанки,
Та, як муха до патоки,
Припав до маслянки.
Припав Циган до маслянки,
Яндилу кінчає…
Аж тут кума вареники
З печи висуває.
Схаменув ся бідний Циган,
Та вже не поможе!..
Із’їв кілька вареників,
А більше не може.
А тут іще й вареників
З стола не приняли,
Як порося печене
До хрону подали…
Подивив ся бідний Циган,
Тай став примовляти:
"Вміли, кумцю, ви варити,
Не вміли давати!."