Запорожці у короля (скорочено)
Степан Руданський
Приїхали запорожці,
Короля вітають.
Король просить їх сідати,
Козаки сідають.
Сидять собі. В них жупани (1)
Все кармазинові (2),
І самі такі храбренні,
Вуса прездорові.
Задивились на ті вуса
Ляхи препогані.
“Що б їм, — кажуть, — дати їсти?
Даймо їм сметани!”
Поставили їм сметани,
їсти припрошають,
Але наші запорожці
Разом відмовляють:
“Славная у вас сметана!..
Тілько почекайте,
А перше нам, запорожцям,
Щільник (3) меду дайте!”
Дали меду запорожцям…
Вони як поїли,
Так ті вуса прездорові
Вгору й завертіли.
Та й говорять королеві:
“Кажи, ясний пане,
Нехай тепер запорожцям
Подають сметани!”
(1) Жупани — старовинний верхній чоловічий одяг.
(2) Кармазин — старовинне дороге темно-червоне сукно.
(3) Щільник (стільник) — лист, утворений чашечками з воску, що його роблять бджоли для зберігання меду.
Про вірш
Класична українська співомовка, що з іскрометним народним гумором викриває жадібність панів, лицемірство попів і чванство міських чиновників.
Історія
Твір належить до золотого фонду класичної української поезії XIX століття і входить до доробку Степана Руданського (знаменитого циклу «Співомовки» (1857–1859)). Будучи за фахом лікарем і працюючи в далекій Ялті, Руданський усе життя палко любив рідну Подільську землю та її пісенну культуру.
Він створив унікальний жанр української співомовки — віршованого анекдоту чи приказки, де мудрий народний сміх ставав зброєю проти соціального та національного гніту.
Форма
Метрична будова твору: коломийковий чотирнадцятискладник (4+4+6). Класичний коломийковий вірш української співомовки з чіткою цезурою та живою розмовною інтонацією.
Парно римовані коломийкові строфи з яскравим фольклорним ритмом. Мова співомовки вирізняється надзвичайною мелодійністю, використанням живої подільської говірки та колоритних народних зворотів.
Як читати
Оповідь розпочинається колоритною сценою з повсякденного життя («Приїхали запорожці»), де відразу відчувається тепла посмішка та спостережливість автора.
У зіткненні характерів («Разом відмовляють») простий козак або селянин протистоїть пихатому панові чи чужоземному зайді, перемагаючи його не силою, а гострим розумом і кмітливим словом.
Завершення вірша («стислі перекази творів української літератури») приносить тріумф народної справедливості у формі влучного слівця, яке залишає по собі світлий і радісний настрій.
Теми: співомовка · народна мудрість · комічне й сатиричне · пейзажна лірика · філософія буття