Жалібний дяк
Степан Руданський
Щойно в церкві коли дяк
"Їже" заспіває,
Бідна баба у кутку
Мало не вмліває.
Аж завважив теє дяк,
До неї забрався.
"Чого плачете ви так?" —
Стару запитався.
"Як не плакати мені, —
Стара баба каже, —
Коли мене голос ваш
Аж за серце в'яже!
Так колись моя коза
На льоду кричала,
Як там її звірина,
Бідну, розривала".
Про вірш
«Жалібний дяк» Степан Руданський: Щойно в церкві коли дяк "Їже" заспіває, Бідна баба у кутку Мало не вмліває.
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.
Теми: кохання · лірика · людська доля