В опівночі на полу
Мужик пробудився,
Штани собі розпустив,
На жінку звалився.
Навпомацки затиснув —
Жінка — як не чує,
А синочок з-поза них
Все собі пантрує.
І йно тілько що мужик
Розхитався саме,
А синочок тут у плач:
“Не душіте мами!”
Та й позаду за матню
Потягає тата…
“Мовчи, сину, — каже той, —
Зроблю тобі брата!”
А той йому: “Та нащо
Робити болячку!
Брата, — каже, — не робіть,
А лучче собачку!”
Класична українська співомовка, що з іскрометним народним гумором викриває жадібність панів, лицемірство попів і чванство міських чиновників.
Твір належить до золотого фонду класичної української поезії XIX століття і входить до доробку Степана Руданського (знаменитого циклу «Співомовки» (1857–1859)). Будучи за фахом лікарем і працюючи в далекій Ялті, Руданський усе життя палко любив рідну Подільську землю та її пісенну культуру.
Він створив унікальний жанр української співомовки — віршованого анекдоту чи приказки, де мудрий народний сміх ставав зброєю проти соціального та національного гніту.
Метрична будова твору: чотиристопний ямб або хорей із перехресним римуванням. Пісенно-романсовий лад із виразною наспівністю й легкою народною лексикою.
Катрени з перехресною римою (абаб). Мова співомовки вирізняється надзвичайною мелодійністю, використанням живої подільської говірки та колоритних народних зворотів.
Оповідь розпочинається колоритною сценою з повсякденного життя («В опівночі на полу»), де відразу відчувається тепла посмішка та спостережливість автора.
У зіткненні характерів («А синочок тут у плач») простий козак або селянин протистоїть пихатому панові чи чужоземному зайді, перемагаючи його не силою, а гострим розумом і кмітливим словом.
Завершення вірша («А лучче собачку») приносить тріумф народної справедливості у формі влучного слівця, яке залишає по собі світлий і радісний настрій.
Теми: співомовка · народна мудрість · комічне й сатиричне · інтимна лірика