Василь Чумак

Про автора

Василь Чумак (1901–1919) — юний поет-романтик революційного зламу, один із перших зачинателів нової української поезії XX століття, розстріляний денікінцями.

Народився в містечку Ічня на Чернігівщині в міщанській родині. Навчався в гімназії, де захопився ідеями українського національного й соціального визволення. Переїхавши до Києва в 1918 році, вступив до партії боротьбистів, працював секретарем журналу «Мистецтво» разом із Василем Елланом-Блакитним та Павлом Тичиною.

Його єдина посмертна збірка «Заспів» (1920) вразила сучасників нечуваною чистотою й запалом революційної романтики. Чумак зумів поєднати символістську витонченість із юнацькою пристрастю до великого оновлення світу, проголошуючи свій знаменитий девіз: «Ми йдемо, ми йдем до бою!»

Був підступно схоплений білогвардійською контррозвідкою денікінців і розстріляний у Києві в листопаді 1919 року у віці вісімнадцяти років. Його образ став символом юнацького горіння та трагічної жертовності українського відродження.

Теми: революційний заспів · юнацьке горіння · символізм · жага свободи · трагічна юність