Ми йдемо (скорочено)
Василь Голобородько
Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку.
Ми чинимо волю наших прадідів,
це вони нас послали у путь,
щоб ми йшли нашою віковічною землею
,із нашими багатолюдними містами,
із нашими тихомрійними селами,
із нашими золотоверхими церквами.
Ми гордо йдемо шляхами України:
ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди,
щоб подивитись на нас, гордо йдучих,
ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,
щоб подивитись на нас, гордо йдучих, —
ви всі бачите, як ми гордо
йдемо дорогами України.
Ми йдемо,
не вимагайте від нас доказів нашої прихильності
до руху,
не,вимагайте пояснень причин, що привели нас
у рух.
Марна ваша справа — виставляти проти нашої ходи
контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих
джерел,
намагаючись зупинити нашу ходу,
марна ваша справа — ми йдемо.
Ми йдемо по Україні,
пов’язані вишиваними дівочими руками
рушниками,
і радість сяє в наших очах.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Вірш В. Голобородька “Ми йдемо” написаний верлібром, але має чіткий внутрішній ритм, внутрішню наснагу. Ліричний герой поезії відчуває себе часточкою великого народу, який нарешті здобув волю і тепер гордо йде по світу, незважаючи на заздрість сусідів і злобу ворогів. “Ми” пройшли через утиски, заборони, кров і знущання, але зберегли свою мову, свої традиції, свою гідність та честь. Тому гордо йдемо вперед, до процвітання й добробуту, до миру й злагоди, і ніхто не зупинить нас.
стислі перекази творів української літератури
Про вірш
Полум’яний патріотичний твір про незламну вірність рідній землі, пам’ять предків та високий обов’язок захисту свободи України.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Василь Голобородько), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована пульсації ліричного почуття. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Ми йдемо по Україні»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («ви всі бачите, як ми гордо») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («стислі перекази творів української літератури») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · національна гідність · пейзажна лірика · філософія серця