Дощі аж хлюпають...

Василь Грінчак

Дощі аж хлюпають —
прийшла пора червнева,
Схилилися вусаті ячмені,
А над полями блискавка вишнева
Ще б'є і трусить хмари наливні.
Гуркоче грім, і колос у пшениці
Здригається на росянім стеблі.
Ще не було такої громовиці,
Такої благодаті на землі.
Жита стоять стіною попід гаєм,
Неначе в оксамитовім вінку.
Ще б сонечка! Тоді зерно засяє,
Немов бурштин, у кожнім колоску.

Про вірш

«Дощі аж хлюпають...» Василь Грінчак: Дощі аж хлюпають — прийшла пора червнева, Схилилися вусаті ячмені, А над полями блискавка…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Дощі аж хлюпають — прийшла пора червнева…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети