Літує літо у липневім цвіті...

Василь Грінчак

Літує літо у липневім цвіті,
Гречки медами пахнуть звіддаля,
Вже зажовтіли ниви і поля,
Десь перепілка пітькає у житі.

Після дощу розморена земля
Лежить і слухає, що робиться у світі,
Ласкаве сонце спиниться в зеніті
І дивиться, як грається маля…

І кожний день — як подих дозрівання,
Година кожна — як пора чекання
Ось-ось почнуться у полях жнива.

Тре агроном в натрудженій долоні
Вусаті колоски. Зерно уповні,
Немов янтар, на сонці ожива.

Про вірш

«Літує літо у липневім цвіті...» Василь Грінчак: Літує літо у липневім цвіті, Гречки медами пахнуть звіддаля, Вже зажовтіли ниви і поля…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Літує літо у липневім цвіті, Гречки медами…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети