Милуюсь неповторною красою...

Василь Грінчак

Милуюсь неповторною красою,
Яку природа на землі створила,
Яку для нас навіки оживила
Незнаною щедротною рукою.

Яка велика благодатна сила,
Що вистояла в боротьбі із тьмою,
Енергією сповнила живою
Те, що віками у собі носила.

Якби не промінь, теплий і ласкавий,
Не зеленіли б у долині трави,
Не розвивалися б і не цвіли сади,

І не було б комашки і людини,
І не було б крилатої пташини,
А дули б вічні чорні холоди!

Про вірш

«Милуюсь неповторною красою...» Василь Грінчак: Милуюсь неповторною красою, Яку природа на землі створила, Яку для нас навіки оживила…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Милуюсь неповторною красою, Яку природа на землі…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети