Прокинувсь я від дивної тривоги...

Василь Грінчак

Прокинувсь я від дивної тривоги,
Від звуків дальніх, повіву весни,
Яка відкрила сонячні дороги
І чарами заколисала сни.

Припав до шибки, і моя кімната,
Мов арфа, задзвеніла, ожила,
То в небі народилася соната
Від ніжного пташиного крила.

То журавлі несли пісні весняні,
Курличучи у чорній вишині.
В цю ніч ти знов наснилася мені,
Як музика тривожного кохання…

Про вірш

«Прокинувсь я від дивної тривоги...» Василь Грінчак: Прокинувсь я від дивної тривоги, Від звуків дальніх, повіву весни, Яка відкрила сонячні…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Прокинувсь я від дивної тривоги, Від звуків…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: кохання · пори року · пісня

Усі поети